Юлі було лише 15, коли вона зустріла Максима.
Струнка, миловидна, тиха, дівчина відразу припала до душі 35-річному чоловікові. А через те, що в непутьових батьків завжди була голодна й холодна, то Максим ще й підгодовував Юлю. «Матір приготує мені тормозок на роботу, а я загляну по лоточках, що там, і кожного разу, як бачив Юлю, давав їй то шматок м?яса, то рибину. Ну бо що – дитина голодна?» – згадує Максим. Про це йдеться у газеті «Твій вибір».
Дуже швидко знайомство дорослого чоловіка та юної дівчини переросло у щось більше, ніж дружба. Одного разу Максим прийшов на день народження до свого однокласника, а там – Юля: її запросили як родичку.
Максимові спершу дивно було, коли неповнолітня дівчина стала попивати вино. Потім Юля вмостилася чоловікові на руки. А під кінець вечора, коли вже всі добряче захмеліли, Максим із Юлею вийшли на вулицю подихати свіжим повітрям. Пішли прогулятися. І там, під стіжком, УСЕ сталося.
«Так добре жили, що нам усі завидували»
Сьогодні, розповідаючи про початок цих стосунків, Максим визнає: інтим із неповнолітньою – це неправильно і навіть протизаконно. Але… «Я був у Юлі не першим. Потім мені хлопці розказували, що вона переспала з нашим спільним знайомим, іще коли їй було 14-ть».
Правда це чи ні – хто його зна? Бо ж свічки ніхто не тримав. Але Максимові це й не було важливо. Головне – що він зрозумів: вони з Юлею кохають одне одного і їм добре разом.
Як і належить порядному чоловікові, Максим розписався з Юлею, повінчався. Його батьки уступили молодятам хату і самі пішли в меншу, бабину.
15 років пара жила, як-то кажуть, душа в душу. Хазяювали, двох діток виховували. Старшому синові, Олегу, вже 11 років, молодшому – Андрійкові – недавно виповнилося п’ять.
«У перші роки я всього вчив Юлю: борщ зварити, в хаті прибрати. Вона мене слухала, все робила. Навіть помагала дрова рубати і косу клепати, бо в мене через хворобу пальці погано згинаються. На нас люди дивилися й завидували: як-то гарно все в сім?ї складається», – зізнається Максим.
Сам насватав родичу свою жінку
Але все змінилося, коли в село із заробітків приїхав Максимовий троюрідний брат.
– Ми з Павлом із дитинства дружили. Коли почалася війна, він приїхав із росії. Я зразу став помагати Павлові будувати хату. Радів, що тепер ми ще й будемо жити по сусідству, – згадує Максим. – Якось Павло заїкнувся, що хотів би зробити новосілля, але нема хазяйки, щоби стіл накрила. «То скажи моїй Юлі! – ляпнув я здуру. – Вона як приготує, то нічим не гірше, ніж у ресторані».
Молода господиня справді накрила таку поляну, що гості аж прицмокували. І відтоді Юля стала помагати Павлові з «жіночою» роботою: то шпалери підібрати, то штори з тюлями купити.
– Я, дурний, ні про що не здогадувався. Думав, Юля старається, бо ж Павло їй за те гарні гроші платить. Уявіть: поїхали вони до міста вибрати дивана, а на вечір Юля вертається з тисячею гривень у кишені. «Ото братика маю! – радів я тоді. – З його грішми і ми з тобою не будемо бідувати», – згадує Максим. – Юля тоді ще глянула так на мене, засміялася. І тільки зараз я допер, що то вона з мене сміялася.
Після того Максим усе частіше став помічати, наскільки Юля почала змінюватися. Все в неї нове, красиве: зачіска, одяг. Коли їздила з Павлом до міста, то верталася з манікюром, із якимись обновками. А Максим, наївний, радів: Юля з дому грошей не виносить, а все надурняк від Павла отримує.
– А ото на Трійцю пішли ми з Юлею і дітьми в гості. Посиділи, випили, пора йти свиням давати. Дорогою до дому Юля каже: «Ти йди з дітьми перший, а я зайду до магазину куплю якоїсь шипучки, бо щось шлунок став». – «Ну, йди», – кажу. І з тих пір я своєї жінки вдома не бачив…
Хотів мати кріпачку, а вона втекла
Максим переконаний, що його дружину вкрав брат. Він і раніше любив гульнути, на заробітках мав не одну жінку. Але те, що приїде і відіб?є дружину в родича, – такого Максим навіть припустити не міг:
– Він же хрич старий! Мені зараз 50-т, а він за мене на вісім років старший. А у такому віці вже треба не про коровай, а про коливо думати! Але де ж: має повно грошей, то молодого тіла захотілося!
Проте Юлі начхати на свого поки що законного чоловіка. Людям у селі жінка розповідає, що з Павлом нарешті почувається коханою і жаданою. А те, що він старший на 23 роки, – це навіть добре: бо вже не побіжить до іншої, а скоро ще й пенсію почне до хати приносити.
«Коли я виходила за Максима заміж, була мала, дурна. От і повірила, що житиму з ним, як у Бога за пазухою, – підпивши, розповідала Юля кумі. – Та вийшло зовсім не так. Я працювала, як воляка: і вдома, і по людях. А мій чоловік тільки ходив по селу, розпитував, кому й на коли свою жінку привести, щоб помагала за гроші. Не раз я мусила і дрова рубати, і мішки з цементом носити. А Максим нічого не помагав, бо в нього, бачте, руки хворі. А ввечері, коли діло йшло до розрахунку, він приходив і казав мені: «Ну, йди додому відпочивай, а з людьми я сам розберуся». І поки я вдома дітей годую, корову дою (бо ж у Максима ручечки слабі), то він собі і вип?є, і закусить, і гроші мої забере. Класно, правда?»
«Вертайся додому. Твій син…»
Щоб повернути дружину додому, Максим недавно перестрів Павла, схопив за барки і пригрозив, що заб?є, якщо той не відстане від Юлі. Та Павло виявився не з лякливих. «Треба було жінку не тримати впроголодь і шанувати», – заявив на те коханець.
Ту сварку між чоловіками зняли на телефон підлітки. Закинули в інтернет. То вже люди в селі мали, що обговорювати. Але й на тому не закінчилося. Бо недавно Павло купив Юлі нового телефона, і вона записала відео: «За 15 років життя з Максимом я не почула від свого чоловіка ні одного доброго слова. Він тільки кричав, обзивав і бив мене. А Павло називає мене сонечком, пташечкою. Він мене дуже любить. І нам добре разом».
От тільки про двох своїх дітей жінка «забула» сказати у відео. Хоча саме вони і постраждали найбільше. Старший із хлопчиків, якому вже 11-ть, дуже чекав, що мама прийде до нього на Останній дзвоник. Та вона навіть по телефону не привітала дитини. Менший, якому п?ять рочків, цілими днями стояв біля брами, все маму виглядав. Але вона не приходила.
А недавно вчителька, в якої навчається старший Юлин хлопчик, показала Юлі синового зошита. А там, на останній сторінці, дитячою рукою акуратно виведені такі рядки: «Мамочко, я сильно-пресильно люблю тебе. Вертайся додому. Ми тебе дуже чекаємо. Твій син…»
Після такого серце матері не витримало. Вона пішла з тим зошитом до коханця. Показала. І Павла це, видно, теж зачепило. Бо хоча, кажуть, у нього десь по світах є нагуляні діти, але так, щоб із ним жили, – то ні сина, ні доньки. Тому він дозволив Юлиним хлопцям приходити до мами в гості. Недавно люди бачили, як старший із синів уже їхав із Павлом тракторцем, щось помагав йому на полі. А менший пару разів ночував у мами і дядька Павла.
Тож, дивись, і в цій сімейній драмі буде щасливий кінець…
Поліна Костюк
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
