Завів коханку, забрав собі квартиру, а дружину пустив із торбою по світу
Але Господь допоміг бідній жінці знайти чоловіка і навіть подарував дитину!
Жодну Трійцю за багато років Ольга не святкувала по-людськи. Бо тут, в Італії, все інше: і свята, і традиції, і люди. Про це йдеться у газеті «Твій вибір».
Не раз при спогадах про Україну в жінки котилися сльози. Та Ольга тут же їх витирала: «Ану, не плакати!» Бо вдома її чекали чоловік і двокімнатна квартира. Точніше, не квартира, а голі стіни та підлога, що їх для Павла й Ольги подарували свекруха зі свекром. «Ремонт, – сказали батьки, – робіть самі». А що Павло мав третю групу інвалідності, то свекруха заявила: «Ні на які заробітки мій син не поїде!» І Ольга зрозуміла: шукати гроші на ремонт і меблі доведеться їй, учительці.
Скільки переплакала Ольга в далекій Італії – ніхто й не здогадувався. Спершу мусила подолати огиду, коли міняла неходячому сеньйорові брудні підгузки. Потім ночами ридала, що вона – людина з вищою освітою – мусить терпіти приниження від сеньйори-хазяйки. Ще важче було Ользі, коли через два роки заробітчанства та зустрічі з Павлом завагітніла, хотіла все покинути й повернутися до України, а чоловік сказав робити аборт.
Та зараз, коли за плечима було вісім років страждань, Ольга себе втішала: ну, ще рік – і додому. «Ось тоді й заживу в мирі та любові з Павлом у нашій затишній квартирі!»
Мрії розбилися об реальність
Ось і цей рік пролетів. Павло нарешті доробив ремонт. Тож іще хазяйка не встигла розрахуватися за роботу минулого місяця, як Ольга купила авіаквиток із Рима до Варшави, а звідти – автобусом до Львова. Щовечора, лягаючи спати, заробітчанка уявляла, як приїде додому, як подарує Павлові новеньке авто, як поїдуть у свій перший медовий місяць і там зачнуть своє довгождане дитятко. Уявляла і з усмішкою на вустах засинала.
Втім реальність виявилася зовсім не такою. У перший тиждень після повернення Ольга догоджала своєму Павлові смачними стравами, дорогими подарунками. А перед Трійцею повела свого благовірного до автосалону і сказала: «Вибирай. Це тобі мій подарунок за любов і за те, що дочекався».
Чоловік знайшов іншу
Рік минув відтоді, як Ольга повернулася до України, але ні медового місяця, ні омріяної дитини, ні навіть вдячності від Павла.
«Поки ти там гроші заробляла не зрозуміло як, я тут жив, як псих-одинак! І не холостяк, і не жонатий. Усі мужики мене на сміх піднімали, – під час чергової сварки докоряв Павло. – Але я терпів. Сам робив той проклятий ремонт. Поки мама з татом були живі, хоч вони помагали. А як померли, то мені взагалі було, хоч вовком вий! Не те, що тобі!»
«Не дуже ти й вив! Чи думаєш, люди не бачили, як до тебе якась білобриса приходила, навіть на ніч лишалася? – уже й собі зірвалася на крик Ольга. – А за те, що робив «той проклятий ремонт», так ти робив його за мої гроші! І за мої гроші жив, їв, пив! Жодного дня на роботу не ходив!»
«По-перше, в мене інвалідність! А, по-друге, можна подумати, ти була в Італії – як свята Мадонна! Якби я поїхав до твоєї хазяйки, вона б мені всю правду розказала про тебе!»
Такого удару Ольга не чекала: «То поїдь, попитай! І почуєш, як я в тій Італії гарувала, як майже всі гроші тобі на ремонт і на прожиття пересилала, а ти тут водив по барах різних потаскух!»
«Свєта не потаскуха! І щоб я не чув від тебе кривого слова про неї!» – «О! То її звати Свєта?! І що ж вона робила у моєму ліжку з моїм чоловіком?» – «Твоїм я був десять років тому. Але ти мене покинула заради ремонту у квартирі. І цим довела, що я для тебе – ніхто!»
Заробляла, щоб лишитися голою-босою
Не тямлячись від болю, Ольга скинула до сумки свої речі, бахнула дверима і пішла в темну невідомість. Першу ніч провела на вокзалі. А зранку підшукала за оголошеннями житло та знайшла адвоката, який мав якнайшвидше оформити розлучення та розділити майно між Павлом та Ольгою.
Втім, замість покарати свого чоловіка, пустити його з торбою по світу, Ольга сама залишилася ні з чим. Та квартира, на ремонт якої жінка потратила дев’ять років свого життя, була оформлена спочатку на свекра зі свекрухою. А вони оформили житло на Павла. І вийшло, що на квартиру Ольга не мала жодного законного права.
«Та Павло ж останні десять років жодного дня не ходив на роботу. Жив і ремонт робив за ті гроші, які я переказувала йому з Італії. У мене для підтвердження є всі квитанції», – пояснювала Ольга юристові.
«Ну, можна, звичайно, відстояти в суді ваші права на побутову техніку, на меблі, навіть на шпалери чи плитку на підлозі. Але максимум, на що ви матимете право, – забрати ці речі з квартири. І то – якщо доведете, що вони куплені вами за ваші гроші», – розвів руками юрист.
Кривава ріка розбитого кохання
Після тієї розмови Ольга вирішила піти до Павла, нормально обговорити ситуацію і поділити все майно по совісті. Дорогою до все ще офіційного чоловіка жінка купила пляшку вина, прихопила дорогого італійського сиру. Перед вхідними дверима чоловікової квартири ще подумала: «Якщо Павло попросить вибачення, то можна спробувати все спочатку. Раптом вийде?» І з цією думкою Ольга натиснула кнопку вхідного дзвінка.
Хвилини дві ніхто не відчиняв. Та коли Ольга вже розвернулася йти, клацнув вхідний замок і на порозі постала світловолоса жінка в… Ольжиному шовковому халаті. «Вам кого?» – запитала незнайомка, ховаючи в халат голі груди. – «Павла. Він удома?» – «А ви хто?» – підозріло глянула жінка. «Його офіційна дружина. А ви? – металевим голосом запитала Ольга. – Мабуть, Світлана?» Незнайомка миттю сховалася за дверима і на порозі з’явився Павло. «Що треба?» – скривився він до Ольги. «Поговорити». – «Якщо ти про розлучення, то я готовий хоч зараз підписати всі документи. Якщо про квартиру, то ти тут ніхто. Замок вхідних дверей я вже поміняв, так що без мене ти звідси нічого не забереш. А якщо полізеш без дозволу – заявлю в поліцію про грабіж. Зрозуміло?»
Від почутого Ольга заніміла. Пляшка вина вислизнула з рук, і воно кривавою рікою потекло по східцях. «Ну от, випити за розлучення з тобою не вийде», – спробувала пожартувати Ольга і пішла геть…
Рятівна молитва
Ніколи в житті Ольга не почувалася так самотньо, як цього вечора. Вперше за останні десять років вона стільки всього наготувала смачного на свято. Але поруч не було нікого, хто б розділив з Ольгою її подячну молитву. Тож після сумної трапези вона вдягнулася і пішла до собору.
Хоч була пізня година, храм Божий виявився відчиненим. Людей на літургії стояло небагато. І Ольга зайняла затишний куточок біля розп’яття. Стала навколішки, заплющила очі й думками полинула далеко-далеко. Слухаючи молитви, Ольга уявляла, якою щасливою була Діва Марія, пригортаючи до грудей новонародженого сина. І байдуже, що народилося дитя не у квартирі і без ремонту. І байдуже, що під вікном не стояло дорогої машини. Бо щастя – це не те, що зовні. Щастя – то стан душі.
Через сльози, що котилися щоками, вогники свічок двоїлися в Ольжиних очах. А жінка все плакала. Із кожною хвилиною душа її ставала все чистішою. Тягар болю ставав усе легшим і врешті взагалі розчинився у словах молитви.
«Сестро, з вами все гаразд?» – почула Ольга й від несподіванки здригнулася. «Вибачте, я вас налякав, – лагідно усміхався чоловік років під 50. – Просто храм зачиняється».
Ольга кивнула головою, взяла сумочку і поспішила до виходу. «Може, вас провести? Вже пізня година», – запитав навздогін чоловік. «Та ні, дякую», – відповіла жінка і вийшла з храму.
Господь усе почув
Але того вечора доля таки звела Ольгу з незнайомцем із собору. І де б ви думали? В ліфті того будинку, де Ольга винаймала житло. «О, то ми з вами сусіди?» – щиро зрадів чоловік, побачивши Ольгу. «Та бачите, в майже сорок літ опинилася на вулиці, мушу по чужих хатах притулку шукати», – відповіла жінка. І ця відповідь так вразила чоловіка, що він… запросив Ольгу на чай.
«Ой ні: пізня година. Та й що про мене подумають ваші рідні», – пробувала відмовитися Ольга. Втім у чоловіка, який представився Андрієм, не було ні дружини, ні дітей, лише старенький кіт, із котрим Ольга вже того ж вечора познайомилася.
А через рік якраз на Трійцю Ольга з Андрієм стояли в тому ж таки соборі. Вони тримали одне одного за руку. На їхніх безіменних пальцях поблискували шлюбні обручки. А з-під Ольжиної довгої сукні виділявся округлий животик…
Оксана Бубенщикова
Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.